About this episode
Читає Оксана СмільськаЗбірка Івана Франка "Зів'яле листя"«Тричі мені являлася любов…»Тричі мені являлася любов.Одна несміла, як лілея біла,З зітхання й мрій уткана, із обсновСріблястих, мов метелик, підлетіла.Купав її в рожевих блисках май,На пурпуровій хмарі вранці сілаІ бачила довкола рай і рай!Вона була невинна, як дитина,Пахуча, як розцвілий свіжо гай.Явилась друга – гордая княгиня,Бліда, мов місяць, тиха та сумна,Таємна й недоступна, мов святиня.Мене рукою зимною вонаВідсунула і шепнула таємно:«Мені не жить, тож най умру одна!»І мовчки щезла там, де вічно темно.Явилась третя – женщина чи звір?Глядиш на неї – і очам приємно,Впивається її красою зір.То разом страх бере, душа холонеІ сила розпливається в простір.Спершу я думав, що бокує, тонеДесь в тіні, що на мене й не зирне –Та враз мов бухло полум’я червоне.За саме серце вхопила мене,Мов сфінкс у душу кігтями вп’ялиласьІ смокче кров, і геть спокій жене.Минали дні, я думав: наситилась,Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!Вона мене й на хвилю не пустилась,Часом на груді моїй задріма,Та кігтями не покида стискати;То знов прокинесь, звільна підіймаПівсонні вії, мов боїться втрати,І око в око зазира мені.І дивні іскри починають гратиВ її очах – такі яркі, страшні,Жагою повні, що аж серце стине.І разом щось таке в них там на дніВорушиться солодке, мелодійне,Що забуваю рани, біль і страх,В марі тій бачу рай, добро єдине.І дармо дух мій, мов у сіті птах,Тріпочеться! Я чую, ясно чую,Як стелиться мені в безодню шляхІ як я ним у пітьму помандрую.
